Жорстоке небо

Жорстоке небо

 

 “Жортоке небо” автор Макс Кідрук

це другий технотрилер українського письменника й мандрівника, це драматична історія про розслідування авіакататрофи українського літака у Франції, частково заснована на реальних подіях.

Літак зазнав катастрофи під час посадки в аеропорту Париж-Північ, через що загинуло 49 осіб. За попередніми даними, трагедія сталася з вини наземних служб аеропорту, які вивели на смугу, де мав приземлятися літак, дванадцятитонний снігоочищувач. До міжнародної слідчої групи долучається 28-річна українка Діана Столяр, батько якої очолював розробку цього літака та помер від інфаркту рік тому. Невдовзі Діана виявляє, що причина кататрофи не така вже й проста, і перед нею постає дилема: захитии честь свого батька чи зясувати ітину. Та ще на героїню навалилися сімейні проблеми.

Відгуки, людей що вже прочитали цей твір:

Хритина: Ну що ж, після читання так щось і тягне мене написати відгук.
Книга цікава своїм захоплюючим сюжетом, яскравими героями та реалістичністю подій. Як завжди, з цим у Кідрука все бездоганно. Проте, як на мене, бракувало тут типової Кідрукової містики… Адже прочитавши “Бота” і “Твердиню”, маю з чим порівнювати.
Розкриваючи разом з героями кожну деталь, яка стосувалася авіакатастрофи, я немов сама ставала слідчим-детективом. Дуже сподобалися комічні сцени з життя Діани та її оточення, вони, як то кажуть, “розряджали обстановку”. Проте детальний опис блювання Анатолія Реви і тому подібні епізоди захвату не викликали…
Даю тверду 4 (четвірку). “Бот”, на мою суб’єктивну думку, наразі залишається найкращим творінням Макса :)

Віра:Однозначно максимальний бал з можливих — п’ять зірочок. Однозначно найкраща з чотирьох наразі прочитаних Максових речей. У післямові автор каже про новий підхід до написання книги — і він вочевидь вдалий, бо я відчуваю однозначну якість художнього тексту. Дякую, авторе!
Під час дочитування у мене виникали спогади про фільми чи серіали, що описують побутове життя. Може тому, що це є саме ті речі, які передають події в умовах, максимально близьких глядачеві. (Саме тому ті бісові мильні серіали і гіпнотизують десятки тисяч людей щовечора, хочеться казати «ррр», але це логічно.) Прочитані мною досі книги книги такого ефекту пригадування кіно не викликали, навіть якщо мова йшла про звичайних людей і звичайне життя. Не те, щоб це мене хвилювало тоді — аж ніяк. Не бентежить і зараз — не змушує вважати, що прочитане раніше є суцільною бездарністю або якось там іще, — просто такий цікавий ефект несподіванки: ух ти. До речі, деякі з перших читацьких коментарів до цього роману слізно просили фільму — і це тільки зайвий доказ …та не знаю чого. А взагалі, це нормально, коли книгу хочетьсяпобачити на екрані? Бо’йо’зна’.
І так, мені закортіло переглянути якийсь фільм на схожу тему прямо вже. Щось таке неголівудське і життєве — радянський «Екіпаж» якраз підійде. «Нііі, ну ти порівняааала…» — не кажіть так, я не порівнюю.
Читацька дяка за плавність сюжету і його розкриття, за відсутність кутастості. Посеред кожного наступного розділу до мене доходило, що я натхненно обмірковую саме того персонажа і ті умови, про які йдеться на цій сторінці, а не попередній розділ, хоча ще трохи часу тому я точно так само не могла ні про що думати, крім того, що було саме на читаній у той момент сторінці — +/- кілька. І мерсі автору, звісно ж, за смачні деталі — як технічні, так і психологічні, — за м’яку реалістичність без погоні за wow-ефектом. Наскільки я можу судити, впевненість у власних силах, не дозволяє писаці гнатися за примарою, натомість вкладаючи зусилля у планомірне досягнення цілі. Так, щоб їй ні́де було дітись :)
і що вже зовсім мене втішило — коректори КСД цього разу менше спали над текстом :) Дякую

Володимир: Перед покупкою книги в мене пробігали паралелі з “Airframe” Крайтона. В обох творах сюжет розгортаєтся навколо авіакатастрофи і в обох творах головна героїня це жінка. Тим не менше це різні книжки, і якщо ви знаєте українську та любите технотриллери, то “Жорстоке Небо” однозначно вартує почитати.
Як завжди радує присутність різного роду технічних деталей, як от звітів про погоду. Класно описана діяльність і відносини між керівництвом АНТК Антонов (ой, тобто Аронов) – виглядає реалістично. Порадувала мене і розвязка. З того що не сподобалось, це оточення Діани Столяр – її кіт, діти і чоловік. Описи як гадять діти та що наробив кіт виглядають не надто доречними в такому творі.
Для мене “Бот” і далі залишаєтся найкращим з трійки технотриллерів, але за “Жорстоке Небо” Кідруку однозначно плюс

Приємного читання!

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Отримувати нові коментарі по пошті. Ви можете підписатися без коментування.