Притча, про ціну бажань

383703373

В лабіринті вуличок старого Львова знаходиться одна крамниця. Вивіски на крамниці немає вже давно, її колись забрав буревій, а нову господар не став прибивати, тому, що кожен львів’янин і так знав, що крамниця продає бажання.

Асортимент крамниці був величезний: тут можна було купити практично все. Величезні яхти, квартири, заміжжя, пост віце-президента корпорації, гроші, дітей, улюблену роботу, великі груди, перемогу в конкурсі, великі машини, футбольні клуби, владу, успіх, перстні з діамантами і багато-багато іншого. Не продавалися тільки життя і смерть (цим займався головний офіс, ходили чутки, що він десь на Підзамче).

Кожен, хто прийшов у крамницю (а є ж і такі бажаючі, які жодного разу не зайшли в магазин, а залишилися сидіти на своїй дупі і бажати) у першу чергу дізнавався ціну свого бажання. Ціни були різні.

Наприклад, улюблена робота коштувала відмови від стабільності і передбачуваності, готовності самостійно планувати і структурувати своє життя, віри у власні сили і дозволу собі працювати там, де подобається, а не там, де треба.

Влада коштувала трохи більше: треба було відмовитися від деяких своїх переконань, вміти всьому знаходити раціональне пояснення, вміти відмовляти іншим, знати собі ціну (і вона повинна бути достатньо високою), дозволяти собі говорити «Я», заявляти про себе, незважаючи на схвалення або несхвалення оточуючих.

Деякі ціни здавалися дивними. Заміжжя можна було отримати практично задарма, а ось щасливе життя коштувала дорого – персональна відповідальність за власне щастя, вміння отримувати задоволення від життя, знання своїх бажань, відмова від прагнення відповідати оточуючим, невеличке відчуття провини, вміння цінувати те, що є, дозвіл собі бути щасливою, усвідомлення власної цінності та значущості, відмова від бонусів “жертви”, ризик втратити деяких друзів і знайомих.

Чи не кожен, хто прийшов у крамницю був готовий відразу купити бажання. Деякі, побачивши ціну, відразу розверталися і йшли. Інші довго стояли в задумі, перераховуючи готівку, і розмірковуючи де б дістати ще засобів. Хтось починав скаржитися на занадто високі ціни і просив у господаря знижку або питав коли буде розпродаж.

А були й такі, які діставали з кишені свої заощадження і отримували заповітне бажання, загорнуте в красивий папір. На щасливчиків заздрісно дивилися інші покупці, перешіптуючись між собою про те, що, напевно, господар крамниці їхній знайомий і бажання дісталося їм просто так, без жодних зусиль.

Господарю крамниці часто пропонували знизити ціни, щоб збільшити кількість покупців. Але він завжди відмовлявся, кажучи, що від цього страждатимуть якість бажань.

Коли у господаря питали, чи не боїться він розоритися, то він хитав головою і відповідав, що

в усі часи будуть знаходитися сміливці, які готові ризикнути і змінити своє життя, відмовитися від звичного і передбачуваного, вони здатні повірити в себе і в свої бажання, мають сили і засоби для того, щоб оплатити виконання бажаного.

P.S. На дверях магазину висить оголошення:
“Якщо твоє бажання не виконується, значить, воно ще не оплачене”.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Отримувати нові коментарі по пошті. Ви можете підписатися без коментування.